Нещастя – в папках і портфелях єврократів. План повного скасування приватної власності на автомобілі

Ідеологам Європейського Союзу недостатньо замінити автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння на електромобілі. Прочитайте звіт оприлюднений восени 2022 року, де вони пишуть, що жителі Європи повинні повністю відмовитися від своїх «чотириколісних коней». Замість цього вони повинні їздити на велосипеді, ходити пішки або користуватися громадським транспортом.

Ось що я думаю
що не в обоймах
але в цих папках
портфелях
і теках
вони несуть
всі наші нещастя

– сержант Пеппер, «29 нагальних віршів», авторське видання, Варшава 1982

Читаючи цей короткий білий вірш навесні під час воєнного стану, у мене перед очима стояли червоні обличчя похмурих апаратників, які засідали на пленумах і політбюро, та чиї фотографії з благословенням публікувала «Трибуна праці» з нагоди чергових партійних з'їздів. І я роздумував, що в цьому немає нічого дивного, що саме в Польщі під комуністичним правлінням виник турпізм [від лат. «turpis» (потворний) – це літературний прийом, який полягає у введенні у твір елементів потворності з метою викликати естетичний шок – прим. перекл.].

Я відчував щиру неприязнь до цих морд. Їхні обличчя якнайкраще уособлювали суть системи, в яку ми всі були занурені безповоротно. У моїй тодішній ситуації і в моєму тодішньому віці таке відчуття було цілком зрозумілим, але ця персоніфікація явно вела в глухий кут.

Звичайно, у мене були хороші вчителі. Тирманд, наприклад, писав у «Щоденнику» про Охаба [Едвард Охаб, 1906-1989, комуністичний активіст із селянської родини, який до Другої світової війни був членом Комуністичної партії Польщі (КПП), а у Польській Народній Республіці, серед іншого, першим секретарем Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП) і головою Державної ради – ред.], що його статура видає «пов'язання зі свинарством», а про літературних активістів – що це люди «з поверховістю рівня придорожнього каміння». Точніше й не скажеш.

Але як також влучно зауважив с-нт Пеппер – не в обличчях справа. А у вмісті їх папок і портфелів. Це те, що мало значення. Документи, плани, заяви, доповіді. Слова. Навіть якщо вони були сказані приємними і ввічливими людьми.

Сядьмо разом по-турецьки

Погляньмо на це чудове фото. Урсула фон дер Ляєн сидить по-турецьки в колі разом з молодими людьми, які сидять у подібній позі, ймовірно, обговорюючи з нею якісь важливі питання. Про нагальні питання ЄС, Європи, майбутнє людства чи планети. Адже нікому й на гадку не спаде, що президентка Європейської комісії може обговорювати якісь тривіальні речі, чи не так?

Стаття повністю доступна тут .

–Переклав Юрій Ткачук