Птах, який говорив

– Я не сходжуся цілком в уявленнях людей, – якось сказав мені Анджей. – Реципієнти відносять мене до двох різних сфер: прикладного мистецтва й, так званого, чистого. Одні мають контакт з моїми ілюстраціями; інші сприймають мене як незалежного митця, художника, фотографа, автора вітрин-колажів. Можливо, варто розлучитися з малюнками й обмежитися живописом. Але для мене це психічно неможливо. Кожна робота, навіть найпривабливіша, але виконувана постійно, перетворюється на муку. Одноманітність вбиває.

Анджей Дудзінський (1945 – 2023)

Йому було 77 років – а, як відомо, це той вік, про який кажуть, що далі вже легше, аби лише пережити. Бо дві сімки – це дві сокири. Забобони інколи збуваються: 17 січня, лезо подвійної сімкової сокири зарубало Анджея Дудзінського.

Але він точно не хотів би, щоб з цієї нагоди звучала слізна нота. Краще порадіти, згадуючи його чудове життя, багате на досвід, сповнене захопливої дружби, а передусів успішного кохання до жінки. Тієї однієї.

Можливо, саме стосунки з Магдою Диґат, дочкою популярного письменника, згодом також письменниці, слід вважати найбільшим життєвим успіхом Анджея (за хітовим зізнанням Чеслава Немена: «Моя любов, мій успіх – це ти»)?

Вони познайомилися в Сопоті ще підлітками в 1960 році. Яким вона його тоді побачила? «Він був копією американського підлітка. Коротко стрижений, носив джинси, великий червоний светр і мокасини. Крім того, він міг недбало кидати американські слова, що робило його неймовірно крутим у свої п'ятнадцять років», – згадує вона. Магда та Анджей пройшли випробування часом – від літньої закоханості до серйозних «побачень»; вони почали жити разом у 1965 році й одружилися через два роки. І хоча вони десятки разів змінювали адреси, між ними нічого не зіпсувалося. Навряд чи хтось протримається понад шість десятиліть із незмінними почуттями!

Зверніть, будь ласка, увагу на магічне значення сімок у спільній біографії Дудзінських (як згадує Маґда в «Малій абетці Магди та Анджея Дудзінських»): весілля 1967 року, поїздка до США 1977 року, придбання будинку поблизу Нью-Йорка в 1987 році. 2007 рік має позитив і негатив, але виділяється. Цьогорічні дві сокири Магда не передбачила.

З собакою і людиною

Так, Анджей Дудзінський жив на повну силу. Він перестрибував з однієї дисципліни на іншу, оскільки забагато часу на одну і ту саму сюжетну роботу виснажувало, але найбільше він боявся набриднути самому собі. Так він і робив. І хоч інколи виконував ризиковані трюки, шию не ламав жодного разу. Навіть коли малював лівою рукою, не бувши лівшею. Це не метафора, а факт: коли його права рука була занадто «легкою», він навмисно ускладнював собі роботу, активуючи іншу кінцівку. Йому щастило або він мав вправу вище середнього? Можливо, одне й інше.

Так само, коли йшлося про встановлення міжособистісних контактів – вони приходили до нього легко і найчастіше закінчувалися розвитком довготривалої дружби. Я не зустрічала нікого, хто б вороже ставився до Дуді, хоча він не зовсім належав до миленьких. Інколи він виявляв свої непопулярні та зухвалі погляди, що у випадку з кимось іншим, можливо, призводило б до конфліктів. Анджей зачаровував усіх своєю чарівністю та хлоп’ячою посмішкою. Було видно, що він не обманює. Ні в чому.

Стаття повністю доступна тут .

–Переклала Олена Ковалевська