Ніхто не хоче бути «російською онучею»

Радянські солдати в Берліні в травні 1945 року, що стоять над тілом мертвої людини, ймовірно Адольфа Гітлера. Фото: Jewgenij Chaldej /PAP/DPA

Француз був прихильником лівих, німець – консерватором. Але обидва проявляли критичне і незалежне мислення. Вони були далекі від конформізму і стадних рефлексів. І власне це надало цінності тій дискусії, яку вони провадили один з одним.

Хоча сьогодні Росія й надалі виправдовує свою агресію проти України необхідністю боротьби з «нацизмом», то у західних країнах навряд чи хтось сприймає її заяви серйозно. Вбивства та зґвалтування, вчинені російськими загарбниками, псують імідж держави, яка їх туди відправила. А вона продовжує пишатися тим, що є спадкоємцем Радянського Союзу, переможцем над Третім Рейхом. Однак подальше використання Кремлем «антинацистської» риторики має на меті лише пропагандистську ціль.

Зважаючи на це все, мабуть, не зайвим було б зазирнути до знаменитої книги «Wroga bliskość. Komunizm i faszyzm w XX wieku» («Ворожа близькість. Комунізм і фашизм у ХХ столітті», ориг. назва фр. «Fascisme et Communisme: échange épistolaire avec l’historien allemand Ernst Nolte prolongeant la Historikerstreit»). Саме завдяки Інституту Пілецького її нарешті було видано польською мовою. Книга складається з листування двох відомих істориків, які вже померли, – француза Франсуа Фюре та німця Ернста Нольте – у період між 1996 і 1997 роками, в якому представлена їхня дискусія на тему тоталітаризмів.

Відправною точкою цих контроверсій стала обширна примітка, зроблена Фюре в його книзі «Минуле однієї ілюзії. Нарис про комуністичну ідею у XX столітті» (цей текст також можна прочитати в польському перекладі «Ворожої близькості...»). Французького історика заінтригувала теза Нольте про коріння німецького націонал-соціалізму, яку той розвивав з 1960-х років. Якщо говорити спрощено, то він зводив все до того, що не було б нацизму, якби не існувало радянського комунізму.

Нольте намагався раціонально пояснити мотиви нацистів. За його словами, проєкт Адольфа Гітлера був реакцією на загрозу з боку Радянського Союзу та світового комуністичного руху. Водночас німецький історик зазначив, що масове знищення євреїв, яке проводив Третій рейх, парадоксальним чином було змодельовано на основі більшовицького терору, тобто методів режиму, який нацисти вважали ворожим (саме звідси і береться „ворожа близькість” обох тоталітарних проєктів).

Тим самим Нольте порушив чинні табу, що діяли у суспільному житті Заходу, особливо у Федеративній Республіці Німеччині. Він, так би мовити, блюзнірськи порівнював нацизм з комунізмом. Окрім того, його теза, що нацисти наслідували методи геноциду більшовиків, поставила під сумнів статус Голокосту як виняткового та специфічно німецького злочину. Саме тому в Німеччині його постать була об’єктом цькування лівих інтелектуалів, які засуджували такі підходи (і водночас — що також не варто замовчувати — він здобув симпатії так званих вигнанців, яким також відповів взаємністю).

Щоб прочитати всю статтю, натисніть тут.

Переклад: Юрій Ткачук