Пейзаж після брудної битви. Погляди не мають значення, враховуються позиції

7 липня Борис Джонсон оголосив про відставку з поста прем’єр-міністра. Однак він виконуватиме функцію на Даунінг-стріт, 10 до призначення свого наступника. Фото NEIL HALL/EPA/PAP

На запитання, кого з кандидатів на наступника він зможе підтримати, Борис Джонсон відповів: «Усіх, крім Ріші Сунака». Міністр-зрадник, на його думку, не заслуговує підтримки чи доброго слова.

Хіба це не найбрудніша в історії кампанія? – запитав після перших днів внутрішньопартійної кампанії, яка має призвести до призначення нового лідера британських консерваторів після відходу Бориса Джонсона, портал «Politico» у своєму лондонському виданні. Він був не самотній у цій думці. Британські ЗМІ переповнені наріканнями про потворний стиль перегонів.

Публічне царевбивство

Такий стиль насправді не повинен дивувати, враховуючи, як колеги по партії змусили Бориса Джонсона піти з поста прем’єр-міністра.

Удару йому завдали не рядові депутати, так звані бекбенчери (сидять у Палаті громад на задніх лавах; перші ряди з обох боків займають члени уряду та опозиційного тіньового кабінету – ред.), які протягом кількох місяців індивідуально, згідно з регламентом, заявляли, що вони втратили довіру до прем’єр-міністра і тому не визнають його лідерства. Джонсон був зметений колективним повстанням провідних політиків партії, включаючи багатьох міністрів, які побоювалися, що його правління призведе до розчарування виборців у Консервативній партії, в результаті чого вона програє вибори, а вони можуть втратити мандати.

Щоб прочитати всю статтю, натисніть тут.

Переклад: Марія Шевчук