Мистецтво відкритого суспільства, або реалізм Сороса

Виставка «Машина впливу» в Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський». Фото Daniel Czarnocki/CSW

У 1989 році у Польщі повстала Фундація ім. Стефана Баторія. Ця інституція над Віслою широко відома, чого не скажеш про Центр сучасного мистецтва – Варшава, який при ній був. Центр був заснований у 1992 році і пропрацював лише кілька років. Деякий час її керівником була Анда Роттенберг. Його завданням була інституційна підтримка місцевих митців.

Джордж Сорос викликає у світі великі емоції. Хоча він хоче, щоб його вважали підприємцем-благодійником, у багатьох країнах його іноді сприймають як мультимільярдера, який маніпулює великою політикою.

Тим часом в Польщі про його діяльність на ниві меценатства мистецтва відомо небагато. А справа ця не нова. Йдеться про ініціативи 90-х років минулого століття. Їм присвячена виставка «Машина впливу» в Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» у Варшаві.

Майже 92-річний сьогодні американський фінансист єврейського походження емігрував з Угорщини на Захід після Другої світової війни. Він навчався в Лондонській школі економіки, де відвідував семінари Карла Поппера, австрійського філософа, який сформулював концепцію «відкритого суспільства». І саме ця концепція стала лейтмотивом політичної діяльності Сороса.

Поппер вважав прикрістю для людства те, що називав «закритим суспільством». Йдеться про колектив, у якому владна група має монополію на єдино правильну інтерпретацію реальності та нав’язує свої погляди широкій громадськості. Вона також торпедує всі зміни, оскільки її позиція може бути підірвана. Так буває в авторитарних і тоталітарних державах. Вони базуються, стверджував Поппер, на ідеях Платона, Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля та Карла Маркса.

Щоб прочитати всю статтю, натисніть тут.

Переклад: Аліна Возіян

source: